Оптимізація процесу підготовки кормів для сільгосптварин

Досвідчені господарі та фермери знають, що збереження поголів'я худоби, свиней, свійської птиці в зимовий період залежить від їх раціону, харчової цінності кормів, насиченості їх мінералами, вітамінами, поживними речовинами, а також відповідності корму потребам тварин у тому чи іншому. Для того, щоб підготуватися до холодних місяців, необхідно запастись сіном, силосом, зерновими, коренеплодами та іншою продукцією у достатній кількості приблизно на 180 днів. Домашнє та фермерське господарство неможливо вести без використання спеціального обладнання, яке забезпечує процес приготування кормів високою ефективністю та продуктивністю. А також використання сільгоспобладнання значно скорочує час на обслуговування тварин, підвищує якість продукції, яка використовується для корму. Існують певні критерії утримання різних кормів у добовому раціоні великої рогатої худоби, парнокопитних, свійської птиці. Усі корми, які застосовуються у харчуванні сільськогосподарських тварин, можна поділити на кілька категорій.

1. Зелені корми.

До них відносяться трави природних лук і пасовищ, а також спеціально вирощені сільгоспкультури. Зелений корм дуже важливий в раціоні худоби, так як він багатий на амінокислоти, білки, вітаміни, мінеральні речовини. Важливим моментом є наявність у травах бобових культур, що характеризуються високим вмістом фосфору, кальцію, протеїнів. Такі трави добре впливають на травлення ВРХ, включення їх до раціону підвищує удій і якість молока. Але зелені корми доступні лише у весняно-літній період, їх використання взимку просто неможливе.

 2. Сіно.

Правильна заготівля сіна, сінажу, соломи є обов'язковою умовою ефективного використання даного виду корму взимку як основного компонента в раціоні ВРХ, овець, кіз, коней, а також додаткового компонента в харчуванні свійської птиці. У сіні містяться всі речовини, необхідні для нормальної життєдіяльності свійських тварин, - клітковина, протеїни, вітаміни, мінеральні елементи. Поживна цінність сіна залежить від видів рослин, термінів скошування та умов сушіння, зберігання. Використовують для заготівлі сіна злакові, бобові культури, лугові трави. Вологість сіна має становити 14-17%. Ознакою високої поживної цінності сіна із лугових трав є наявність на стеблах листочків, специфічного аромату та зеленого кольору. Сіно зберігають у спеціальних приміщеннях, захищених від попадання вологи. Важливим етапом у приготуванні сіна є його висушування. Тільки при швидкому сушінні можна отримати високоякісний корм. Спочатку скошену траву пров'ялюють у прокосах, потім згрібають у валки та кілька разів перевертають, при цьому воно сушиться до двох днів. Після цього сіно збирають у копиці масою до 300 кг, де воно сушиться три дні, а потім його поміщають під навіс або формують стог, накриваючи його тентом, щоб захистити від вологи.

3. Корнеплоди та баштанні корми.

Ця група відноситься до соковитих кормів. При ефективному використанні агротехнологій коренеплоди та баштанні дають більше поживних речовин з одиниці площі, ніж зелені корми. Соковиті корми є обов'язковим елементом у зимовому раціоні тварин. За своїм складом коренеплоди, бульбоплоди та баштанні характеризуються високим вмістом вуглеводів, цукрів, крохмалю, геміцелюлози, пектинових речовин, вітаміну С, каротину (його джерелом служать жовті та помаранчеві сорти). Перетравлюються соковиті корми на 85-90%. Велике значення мають умови зберігання коренеплодів та баштанних. Для корму необхідно використовувати просушені плоди, не зіпсовані морозами, гниллю, що зберігаються при температурі 1-2ºС у спеціально відведених приміщеннях з вентиляцією. Коренеплоди та бульбоплоди, а також баштанні подають різним тваринам у сирому або вареному вигляді, подрібнені або цілісні, у чистому вигляді або у комбінації з іншими кормами, а також у складі силосу. Найбільш популярними видами кормових коренеплодів є кормові та цукрові буряки, морква, бруква, турнепс. Серед бульбоплодів використовують картопля, батат, топінамбур, а серед баштанних культур широко застосовують як корм кабачки, гарбуза, кавуни.

У домашньому та фермерському господарстві для приготування корму не обійтися без сучасних технологій, які полегшують сільську працю, економлять час для догляду за тваринами, забезпечують створення якісного корму.

У невеликому домашньому господарстві для подрібнення коренеплодів можна використовувати подрібнювачі для корму, коренерізки з ручним режимом управління, а також подрібнювачі зі знімними насадками, що дозволяють переходити на автоматичний режим з ремінним приводом електродвигуна.

При веденні фермерського господарства краще використовувати коренерізки та подрібнювачі для овочів з двигунами, оскільки дані моделі мають високу продуктивність, можуть переробляти великий обсяг соковитих кормів за короткий термін.

4. Концентровані корми.

У свою групу включають зернові культури, висівки, макухи, шроти, комбікорми. Концентровані корми становлять основу раціону у свинарстві, птахівництві, служать додатковим кормом у скотарстві, вівчарстві, конярстві, кролівництві. За своїм складом зернові корми поділяються на:

 ♦ багаті на вуглеводи, представлені злаковими культурами: ячмінь, просо, пшениця, овес, жито, кукурудза;

 ♦ багаті протеїнами, куди входить група бобових рослин: горох, соя, віка, нут, сочевиця, люпин;

 ♦ багаті протеїнами та жирами, представлені насінням олійних культур: соняшник, ріпак.

Зернові корми подають як у цілому вигляді, так і подрібнені у крупу або борошно.

Для приготування зернового корму в господарстві найкраще використовувати зернодробилку з електродвигуном, яка дозволяє регулювати розмір крупи, забезпечує високу продуктивність, економію часу у догляді за домашніми тваринами.

Найбільш поживним зерновим кормом є кукурудза. В 1 кг зерна міститься 1,34 кормової одиниці та 78 г перетравного протеїну, 0,7 г кальцію та 2,5 г фосфору. Кукурудза в залежності від виду може мати жовте та біле забарвлення. Для корму краще використовувати жовту кукурудзу, оскільки вона містить каротин (до 9 мг/кг). Зерно кукурудзи можна включати в раціон свійської птиці всіх видів та віку.

5. Силос.

Силос - це корм, отриманий зі свіжої зеленої маси в результаті консервування в анаеробних умовах (без доступу повітря) за рахунок молочнокислого бродіння. Вважається одним із дешевих кормів, що широко використовується в раціоні тварин у зимовий період. Як сировину для силосу застосовують лучні трави, злакові, бобові культури, бадилля городніх культур, зелену масу кукурудзи та соняшнику, а також додають до його складу подрібнені корене- та бульбоплоди. При силосуванні менше витрачаються поживні речовини в порівнянні з висушуванням. Залежно від вологості маси, що силосується, повинна змінюватися ступінь її подрібнення. Чим менша вологість, тим дрібнішою має бути нарізка.

  Для підготовки силосу можна використовувати різні подрібнювачі для овочів та коренеплодів. Їх застосування допоможе створити ущільнений шар силосованої маси.

Створення збалансованого кормового раціону для тварин - це один із найважливіших компонентів ведення тваринництва в особистому та фермерському господарстві. Від нього залежить як фізіологічне здоров'я тварин, а й економічна вигода, що полягає у отриманні прибутку на цій галузі сільського господарства. Використання сільгоспобладнання для подрібнення продукції допоможе оптимізувати процес формування кормового раціону.